Чернігівська районна рада Чернігівська районна рада Чернігівської області

Де ще так публічно і на повен голос може заявити селянин про наболіле чи навпаки, про те, що радістю виспіло, як не на сільському сході громади! Донедавна на колгоспних зборах, хоч там і регламентовано надавалося слово, але знаходилися сміливці говорити відверто.

Нині інші часи. Селянська відвертість, критика влади не сприймається так гостро й не обертається помстою. Хоча і для помсти залишилося місце в житті. Та представники райради й адміністрації й брали участь у селянських сходах не задля того, щоб почути осанну владі, а швидше озвучені проблеми, які заважають жити, пропозиції, як їх вирішити. Село заслуговує кращої долі. Влада, звісно ж, підставить плече, але треба пам’ятати: доля, як і щастя, твориться власними руками.

Голова районної ради Михайло Литвин не лише сам побував на кількох селянських сходах, а й вислухав враження колег, котрі зустрічалися з громадами. Мені в якості журналіста теж удалося відвідати селянські зібрання у Киїнці й Пакулі. Й теж маю свою думку. Скажу лише, якщо в попередні роки питання ставилися вузько: як вижити громаді?, то цьогоріч воно звучало дещо оптимістичніше, й акценти змістилися: як жити далі, розвиватися, утверджувати добро в рідному селі, щоб люди мали роботу, дитячими голосами повнилася школа, а з клубів ластівками розліталися пісні.

Звіряю свої враження з думкою голови райради, спонукаючи керівника не до констатації фактів, а глибшого погляду на село і його проблеми. Михайло Борисович не заперечує:

– Так, за останні десятиріччя в політиці щодо села наламали чимало дров. Молодь не затримується в батьківській хаті, шукає долі за рідними порогами. Куцого бюджету сільради почасти не вистачає на найнеобхідніше. Звичайно ж, легше просторікувати владі, скласти безпорадно руки й чекати дотацій. Але ж їх теж треба звідкись брати – звідти, де працюють, де відраховуються кошти в державну скарбницю. А якщо всією громадою, хай і голіруч, взятися за справу… Почати з найменшого – впорядкувати село. Скажімо, вулицю вирівняти, кладовище обгородити чи визначити місце для сміттєзвалища й облаштувати його. Хто цим буде займатися? Звісно ж, не районна влада, а місцева громада. У неї сьогодні широкі права – надавати послуги, створювати обслуговуючі кооперативи, тобто шукати можливості й власноруч заробляти кошти, а відтак долучати до справи безробітних. І я тішу себе тим, що переважно про це говорили люди в селах, а не, як раніше, огулом лаяли владу. Село зрозуміло: починати треба з себе. А добра ініціатива завжди підтримається керівництвом району.

І я, й голова райадміністрації Микола Кудрик, очоливши районну владу, спрямували зусилля на консолідовану роботу партій, організацій, підприємств на благо рідного краю. Тільки разом ми сильні. Про це говорили й на представленні громаді сільських голів. А вже на сходах жителі сіл, підсумовуючи зроблене, окреслювали день завтрашній, звісно ж, не замовчуючи проблем.

– Наголошу відразу, проблеми, передовсім, суто житейські. Як ось: поліпшення транспортного сполучення з населеними пунктами, ремонт доріг, відновлення вуличного освітлення, функціонування водогонів, медичне обслуговування, забезпечення належного правопорядку, зокрема боротьба з самогоноварінням. Це, так би мовити, поточне. Сьогодні проблемні, завтра повсякденні турботи. А ось забезпечення повноцінної життєдіяльності об’єктів соціально-культурної сфери, збільшення орендної плати за землю та майно, виправлення помилок у реформуванні колективних господарств, пошук додаткових джерел наповнення місцевих бюджетів… Словом, тут є робота і для влади, і для юристів, і для депутатів сільрад.

Аналізуючи підсумки сільських сходів, відзначу, повсюдно пройшли вони організовано і, будемо сподіватися, прийняті рішення позитивно вплинуть на життя громад, а відтак і району.

– Про всіх, як мовиться, огулом говорити не буду, а лише про тих, хто справді надає дієву допомогу виборцям. Передусім маю на увазі Сергія Мотрича, Миколу Кужеля, Ігоря Школу, Григорія Ткаченка, Володимира Чауса. Якщо когось не згадав, хай вибачає.

– Приміром, у програмі соціально-економічного розвитку Киїнської, Киселівської, Мохнатинської, Олишівської та ряду інших громад заплановані роботи з проектування й будівництва водогонів. У Андріївці, Анисові, Дніпровському, Іванівці – всього у дев’яти селах наріжним є відкриття дитячих навчальних закладів.

Громади Хмільниці, Старого Білоуса зацікавлені в будівництві нових спортивних майданчиків, у Радянській Слободі й Павлівці планують капітальний ремонт Будинку культури, облаштування місця відпочинку молоді. Заклади культури у Мньові й Анисові теж потребують ремонту. Але через брак коштів потреба переростає в гостру проблему. В районному бюджеті на всіх і на все коштів не вистачає. Отож депутати, сільський актив мають брати ініціативу, як мовиться, в свої руки й шукати спонсорів, вчитися самим заробляти гроші. Адже в умовах ринку живемо.

У ряді сіл нарікали на роботу Чернігівського РЕМу, автоперевізників, ремонтно-шляхової служби. Йшла мова про централізоване вивезення побутових відходів, наведення санітарного порядку навкіл населених пунктів і благоустрій сіл.

– Звичайно ж. Організаційний відділ виконавчого апарату районної ради, як мовиться, усе це задокументував, "розібрав" по темах і направляє в районні відділи, управління, організації. Для нас найважливіше завдання – не лише вислуховувати людей, а й надавати їм конкретну допомогу. В іншому разі вислів "служити людям" вихолощується, втрачає значення. А звідси недовір’я людей до влади. А нам навпаки треба зміцнювати віру, бо маємо єдину мету – покращення якості життя. Особисто я на цій думці стою і стояти буду.

Розмову вів Микола БУДЛЯНСЬКИЙ