back

02 жовтня 2017

Сторінка історії

Містечко Олишівка як і кожен населений пункт має свою історію. Перша згадка про село відноситься до 1457 року. Історія селища та звичаї його жителів описані в книзі відомого українського етнографа О.Шишацького „Містечко Олишівка”.

Під час татарської навали спалено дощенту. В давні часи селом володіли поміщики І. Виховець, гетьман Д.Апостол, К.Розумовський, генерал-майор М.Будлянський. З 1708 р. Олишівська сотня у складі Київського полку (1654 – 1782).

За стародавніми переказами, на початку 15 століття на березі Смолянки поселилися кілька козацьких сімей. Серед густих вільхових лісів 8 хуторів. Одні з них ще й не загубили первісної назви, відтворюючи першопоселенців: Лапин Кут, Дзядзьків Кут, Лебедівка.

Річка Смолянка ділила вільховий ліс навпіл. Перші поселенці облюбували собі місця по обидва боки річки, які згодом об’єдналися двома невеликими мостами.

Плинув час, виростали сини і дочки. Створювались нові сім’ї. З’явились перші вулиці на тих дорогах, що з’єднували хутори. Поволі, але впевнено росло село.

Час змінював і назву селища: Ольховщина, Ольхівка і, нарешті, Олишівка.

З 1665 року Олишівка значиться сотенним містечком, першим сотником став козак Іван Пригара.

Розвиток ремесла і торгівлі в містечку мав досить високий рівень і був відомий за його межами. Так в той час тут було вже біля 25 торгових лавок, більше 60 винокурень, а чоботарів у селищі проживало близько 150.

Особливо відзначалися олишівці своїми шкіряними виробами ( шкури вони чинили самі). Кожевенне виробництво було одним з основних видів ремесла. Були власники, що виставляли на продаж до 300 пар чобіт, на які завжди був попит, їх вивозили на продаж в Полтавську, Катеринославську та Брянську губернії.

Часто майстри по тижню – два ходили по селах і приймали закази. В Олишівці мало хто користувався постолами і якщо вже хтось йшов у них, то це був дійсно сіромаха або ж це був не місцевий житель. У ту пору олишівці цим гордилися. В Олишівці два рази на рік ( у травні та листопаді) проходили ярмарки, на яких збиралося до 10 тисяч учасників, сходилися люди не тільки з навколишніх сіл, а й з інших губерній. Кожен день збирався базар. На ярмарку у рядах біліли сувої полотна, воно теж відрізнялося за своєю якістю від привезеного, йшла жвава торгівля карасями жовтими та сріблястими, яких виловлювали до 30 пудів у річці Смолянці.

Вирощували на продаж тютюн, на який завжди був попит. Часто його вивозили в західні райони.

Багатством Олишівки були фруктові сади, особливо яблуня, слива. Фрукти і сухофрукти завжди знаходили покупця на чернігівських базарах.

Ось таким було минуле Олишівки.

Більше інформації за посиланням: сайт Чернігівська районна ЦБС

Історія Олишівки в поштових конвертах

Більше за посиланням